FacebookYouTubeПідписатися на RSS

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ



І. ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ – ОДНЕ З ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ.

Патріотизм, патріотичне виховання – це на сьогодні актуально як для системи освіти так і для держави в цілому.

На сьогодні в суспільстві уже назріло розуміння ускладнень, пов’язаних з переходом до, так званої, ринкової економіки, деполітизації освіти. Це привело до втрати значення таких рис громадської свідомості як честь, обов’язок; відійшли на другий план ідеали любові до Вітчизни і до людей, що було характерно для старших поколінь. Убожіє духовність.

Подолання негативних тенденцій в цій сфері можливе тільки при активній участі держави при розробці чітких форм і методів роботи. На мій погляд, стержневим моментом системи формування патріотичних якостей в суспільстві, і в системі освіти зокрема, повинні стати історичні традиції перемог українського воїнства, самопожертва в ім’я захисту Батьківщини. Знання і дотримання традицій народу неможливе без хорошого знання історії Вітчизни.

В іншому випадку народ залишається без історичної перспективи, свого історичного досвіду і як наслідок зрече ний на нещастя.

Вкрай необхідна постійна робота з молоддю. Є Указ Президента України від 25.10.2002 р. №948, яким схвалена Концепція військово-патріотичного виховання молоді, - її треба знати і прийняти до керівництва.

Україна знаходиться в оточенні потужних держав, як в економічному, так і у воєнному відношенні. Багато з них мають територіальні претензії до нашої держави і щоб зберегти кордони недоторканими, потрібні сильні Армія і Флот.

Завдання професіоналізації армії не занижує об’єктивну потребу в ціле направленому формуванні високих військово-патріотичних якостей молоді. Більше того, перехід на професіональну армію неможливий без постійного притоку освічених, добре підготовлених, патріотично налаштованих представників молоді, готових беззавітно захищати свою Батьківщину.

Патріотизм в Україні традиційно завжди мав духовні корені, насичені Православною вірою, яка нас учить „любить Отечество своё, как родную мать”, а якщо треба буде, то захищати його до останньої краплі крові. Але сьогодні нерідко випадки відмови від служби в армії мотивуються за релігійними переконаннями, що по суті, створює реальне відношення церкви до військового обов’язку.
Церква завжди причисляла воїнів, що захищали Батьківщину ціною власного життя, до сану мучеників і святих.
На мою думку, негативно на формування військово-патріотичних якостей у молоді впливають наступні фактори:

- відсутність державно орієнтованої моделі формування патріотизму;
- нерозуміння всієї складності і протиріччя діяльності по формуванню військово-патріотичних якостей без врахування духовної єдності поколінь і спільного загалу культурної спадщини;
- невизначеність, розмитість змісту, відсутність теоретично розроблених основ формування військово-патріотичних якостей;
- авторитарний, той що виключає взаємодію та співпрацю стиль, який як правило, викликає у молоді протест і протидію;
- негативний характер соціально-педагогічного впливу засобів масової інформації на молодь.

В Україні відбувається вестернізація образу життя в цілому і духовного життя зокрема.

Вестернізація небезпечнане стільки тим, що нав’язує українцям нові моральні і життєві образки, скільки тим, що штучно руйнує соціокультурну систему, яка складалась віками і в якій завжди важливе місце займав патріотизм.
Як результат, покоління української молоді в останнє десятиліття за основними показниками розвитку відчутно уступає попереднім.
Воно все більше аморальне і кримінальне, все більше негативно відноситься до суспільно корисної діяльності, прірвою відділене від суспільства і держави, фізично слабе і слабо розвинене розумово.

ІІ. ДУХОВНІСТЬ І КУЛЬТУРА – ОСНОВА ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

Духовність –це поєднуючи складові суспільства, виражені у вигляді моральних цінностей і традицій. Поєднання духовності з індивідуальною свідомістю називається совістю. Зміцнення духовності здійснюється в процесі життєдіяльності. В умовах ідеологічного вакууму завжди спостерігається криза духовності як криза довіри і розбрату суспільства.

Культура –це сукупність створених людиною матеріальних та духовних цінностей, в тому числі набір правил (часто неформальних), стереотипів і норм поведінки, результатів творчості, притаманних суспільству.

Духовність характеризує такі високі моральні якості, з якими згодні всі люди, якими б індивідуальними особливостями вони не були наділені, це такі взаємовідносини між людьми, що ціняться в будь-якому суспільстві, і спокон віку проявляються в милосерді, співпереживанні, взаємодопомозі, повазі, любові до ближнього.

Духовність дає такий стан особистості, який виражається в поєднанні особистого і спільного, дає відчуття стійкості і єдності з навколишнім світом, природою, людьми.

Побудова державних відносин, їх усвідомлення повинно відбуватися тільки через призму духовно-історичних традицій, прийнятних для всіх його громадян. Цей синтез повинен стати контуром української національної ідеї, яка виражає систему цінностей для об’єднання всього народу, але при цьому не ігнорувати традиції регіонів, держави, які встановлювались споконвічно.

Одні ідеї можуть допомагати побудові благополучного суспільства, а інші можуть його руйнувати і загальмувати розвиток. Тому держава і суспільство повинні бути зацікавлені в підтримці цінностей, сприятливих для суспільного розвитку. Це значить, що треба активно закладати національна засоби на підтримку духовної сфери країни. Але не просто утримувати і відкривати храми, школи, університети, музеї, театри, виставки, концертні зали і культурні центри, а створювати і перетворювати їх в центри духовного життя, в центри духовного і культурного розвитку людини.

ІІІ. СУСПІЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ПАТРІОТИЗМУ,

В основі будь-якого суспільства лежить система цілей, яка виробляється на основі культури суспільства і системи цінностей цього суспільства.

В Україні патріотизм повинен бути введений в ранг національно значимої і об’єктивно необхідної цінності, тому що він являє собою одне з найбільш глобальних людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттями. Патріотизм поєднує в собі любов до своєї Вітчизни, за свій народ, гордість за їх минуле і сьогодення, готовність до їх захисту.

Патріотизм являє собою свого роду моральний фундамент суспільної і державної будівлі, опору його життєспроможності, одна із першочергових умов ефективності функціонування системи соціальних і державних інститутів. Патріотизм можна віднести до вищих форм проявлення духовності.

В суспільстві що склалось і розвивається засвоєння патріотичних цінностей і норм життя – це перш за все об’єктивний, керований процес. Патріотизм не закладений в генах, він явище соціальне по своїй природі і тому не успадковується, а формується.

В Україні, по причині запровадженої по західному зразку „реформи школи”, зруйновані базові, історично складені суспільні цінності, серед яких важливу роль в підтримці життєспроможності, виробленні державної системи відігравав патріотизм.

Внаслідок цього у нас в країні активно розвився патріотичний нігілізм – несприйняття позитивної цінності Батьківщини як такої, тобто несприйняття особливого і не замінимого місця Батьківщини в системі людських цінностей. На початковій стадії становлення української державності реалізовувалась матеріальна модель суспільства, яка повністю ігнорувала духовну єдність поколінь і спільну культурну спадщину, ідеологічний аспект, виражений в переконаннях і поглядах, що має ціннісну основу. Базовим інститутом в системі формування патріотизму є сім’я. Саме в ній створюється психологічна основа орієнтації майбутнього громадянина, закладаються перші поняття про „Малу Батьківщину”. Діти вдома слухають розповіді дідусів і бабусь з яких з гордістю дізнаються про героїчні і трудові подвиги своїх рідних в будівництві могутньої радянської держави. Бачать фактичне підтвердження тому: фотографії, газетні публікації, державні нагороди. В школі ж дітей намагаються переконати, що їхні діди та прадіди не так жили, не так працювали і воювали не з тим ворогом. Такі собі „нелюди”. „В пам’яті вчителів С.Ш. №200 м. Києва залишився факт вандалізму з боку відомого „демократа” Івана Зайця, котрий у їх присутності власноручно зривав стенди, присвячені подвигу синів – киян у роки війни і розтоптував їх ногами”. (Г.Ясєв „Патріотизм має конкретні виміри”, К., 2002 р.). Автор цього матеріалу став свідком такого ж акту вандалізму вчиненим вчителем С.Ш. №3 м. Яготина, що на Київщині Кулинич В.В., який в угоду представника президента Стрільмо В. Заставив учнів 10-го класу познімати плакати історичних знімків про встановлення Прапора Перемоги над Рейхстагом.
Таке перекручування пам’яті дало свої жахливі наслідки: воля до творчості і творення заглушені. Діти перестали поважати вчителя, втрачаються життєві орієнтири, зросла підліткова та молодіжна злочинність.

Зміст патріотизму визначається духовним і моральним кліматом суспільства, традиціями, колективним досвідом попередніх поколінь.

IV. МЕТА, ЗАВДАННЯ І МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ.

Метою формування і розвитку патріотичних якостей громадян України повинно стати поетапне досягнення такого духовного і культурного рівня стану українського суспільства, яке забезпечить повне виконання всіх завдань військового захисту Батьківщини.

Головним завданням для досягнення указаної мети повинно стати створення і розвиток системи формування військово-патріотичних якостей (військово-патріотичного виховання).

У практичному руслі це означає відродження системи патріотичного виховання зі всіма її компонентами: історико-патріотичне, героїко-патріотичне та військово-патріотичне. У суспільстві вони вирішують головне завдання: підготовка підростаючого покоління до життя, праці, служби у Збройних Силах України. Щоправда, кожний з компонентів вирішує специфічні завдання:

- Історико-патріотичне -виховання гордості за свій народ, наслідування його трудових і культурних традицій, формування поваги до законності і Конституції, дітей до батьків, громадян до Батьківщини;
- Патріотичне –формування готовності до подвигу в ім’я Батьківщини, маючи на увазі подвиг миттєвості, пориву, та подвиг повсякденного труда;
- Військово-патріотичне –підготовка до військової служби, наслідування традиціям Збройних Сил України та кращим надбанням Радянської армії.

Змістовною стороною завдань є:
- Формування високих духовно-моральних принципів та громадянської відповідальності, відданості своїй Вітчизні.
- Формування військово-патріотичних якостей і свідомості молоді на основі культурних цінностей, славних трудових і бойових традицій народу.
- Формування здорового способу життя підлітків і молоді, профілактика алкоголізму, правопорушень і бездоглядності.
- Визначення власних ціннісних орієнтацій, відношення до своїх традицій і культури, минулого і майбутнього – все це стає не абстрактною теорією, а насущною проблемою сьогоднішнього дня.

Необхідне визначення ідейних основ формування військово-патріотичних якостей, формування загального громадянського характеру і загального національного Духу.
Сподіваємось, що на всі ці питання дасть відповідь реалізація Програми героїко-патріотичного виховання „Навчання доблесті і слави” для середніх навчальних закладів України (далі Програма).

В розробленні даної Програми взяли участь Інститут інноваційних технологій і змісту освіти – відділ виховної роботи (Царик Л. П. ), Український фонд пошуку „Пам’ять” (Ясєв Г. Є.) та Український фонд соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил (Раєвський В. А., Стужу П. І. , Аблазов В. І.)

Програма повинна визначити основні шляхи розвитку системи патріотичного виховання молоді, вміщувати систематизовані виклади концептуальних основ формування військово-патріотичних якостей, обґрунтування його змісту в сучасних умовах, основні напрямки участі в цій діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадських об’єднань. Програма орієнтована не лише на учнівську молодь, а на всі соціальні прошарки і вікові групи громадян України.

Основним інститутом, що забезпечить організацію і функціонування всієї системи формування патріотичних якостей має стати держава, але важливу роль повинні відіграти і інші складові патріотичного виховання, такі як сім’я, школа, армія, громадські організації. Ефективність даного процесу залежить від послідовності проведення єдиної політики і скоординованості дій всіх соціальних інститутів, від їх функціональної готовності.

На думку авторського колективу Програми, направлення і механізми формування військово-патріотичних якостей підростаючого покоління України має бути наступним:

1. Удосконалення нормативно-правової бази героїко-патріотичного виховання :
- підготовка нормативно-правових актів з питань військово-патріотичного виховання , внесення відповідних змін в законодавство;
- визначення механізмів економічного стимулювання суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють підтримку заходів ветеранських, молодіжних та дитячих громадських організацій, направлених на формування патріотичних якостей;
- розробка порядку проведення всеукраїнських військово-спортивних ігор і конкурсів, присвячених проблемам героїко-патріотичного виховання.

2. Активізація діяльності органів державної влади і громадських організацій в сфері формування військово-патріотичних якостей:

- забезпечення системності патріотичного виховання;
- об’єднання і координація зусиль центральних і місцевих органів влади в роботі по військово-патріотичному вихованню;
- посилення військово-патріотичної роботи, проведення днів та місячників захисника Вітчизни, „вахт пам’яті”, пошуково-краєзнавчої роботи, військово-спортивних ігр і туристичних походів;
- залучення учнівської молоді до вивчення культури, історії України, пропаганда досягнень вітчизняної культури і мистецтва, підтримка діяльності творчих об’єднань, клубів за інтересами, фольклорних колективів;
- виховання культури поведінки, поваги до старшого покоління, правової свідомості, турботливого ставлення до природи;
- створення відповідних умов і залучення учнівської молоді до занять фізичною культурою і спортом, направлення набутого фізичного виховання на підготовку до праці і захисту Вітчизни;
- удосконалення системи підготовки і перепідготовки кадрів, що займаються питання формування військово-патріотичних якостей;
- активне залучення до формування військово-патріотичних якостей у учнівської молоді ветеранських громадських організацій, використання їх досвіду і духовного потенціалу з метою збереження і примноження славних бойових і традових традицій нашого народу.

3. Інформаційно-пропагандистське забезпечення військово-патріотичного виховання учнівської молоді:
- розробка рекомендацій про посилення героїко-патріотичної направленості програм радіомовлення та телебачення, матеріалів друкованих засобів масової інформації;
- активна протидія ідеям, що фальсифікують історію України і її діяльність;
- організація в теле-, радіопрограмах і пресі постійно діючих рубрик про формування військово-патріотичних якостей у молоді, про досвід роботи в даному направленні різних соціальних інституцій, в тому числі ветеранських, молодіжних та дитячих громадських організацій, з залученням до обговорення проблем патріотичного виховання відомих вчених, педагогів, ветеранів війни і праці, лідерів і активістів громадських організацій.

4. Посилення ролі сім’ї в процесі формування військово-патріотичних якостей учнівської молоді:
- створення належного рівня життєдіяльності сім’ї, належних умов для духовного, морально-етичного, художньо-естетичного, фізичного, інтелектуального та освітнього розвитку дітей;
- підвищення педагогічної культури батьків, зокрема шляхом підготовки нових програм і підручників з питань героїко-патріотичного виховання.

5. Формування науково-теоретичних і методичних основ формування військово-патріотичних якостей:
- здійснення заходів по розширенню фактографічної бази історичних подій, публікацій нових архівних документів, видання військово-історичної літератури, мемуарів, довідкових матеріалів про досягнення України, серій книг військово-патріотичного направлення;
- підготовка і видання наукових праць, науково-методичних, навчальних підручників і рекомендацій з питань героїко-патріотичного виховання молоді;
- систематичне проведення науково-практичних конференцій, семінарів з проблеми формування військово-патріотичних якостей учнівської молоді;
- створення на базі кращих наукових установ і закладів освіти експериментальних центрів для проробки виховних інноваційних технологій, розповсюдження передового досвіду роботи.

Патріотизм складає найважливішу ціннісну основу будь-якого, самого демократичного суспільства і виступає не лише інтегруючим початком, а й суттєвим внутрішнім мотивом для саморозвитку і розкриття всіх потенціальних соціальних можливостей в духовній, економічній і соціальній сферах життя суспільства.
Не підлягає сумніву сама можливість формування єдиного, - прийнятного для Сходу і Заходу України, героїко-патріотичного фундаменту в умовах переходу від одного суспільно-політичного стану до іншого, коли суспільство розколоте за соціально-економічними, ідеологічними, соціально-політичними основами.
Історія України являє собою нерозривне переплетіння трагічного і героїчного і не тільки не підлягає забуттю, а повинно служити головним стержнем в діяльності всіх суб’єктів патріотичного виховання.

Кiлькiсть переглядiв: 0